Автор: Стелла Трубаєнко, юридичний радник Українського відділу адвокатської фірми Nierzwicki & Bluszko AS
Вартість юридичної допомоги нерідко стає причиною, через яку люди відкладають звернення до адвоката навіть тоді, коли справа безпосередньо стосується їхньої роботи, сім’ї, дітей, права на проживання в Норвегії або інших важливих прав.
Проте норвезьке законодавство передбачає систему державної правової допомоги — fri rettshjelp, за якою витрати на юридичну допомогу в певних категоріях справ повністю або частково покриваються державою.
Правове регулювання цієї системи міститься насамперед у rettshjelpsloven та rettshjelpsforskriften. Актуальні правила та адміністративна практика детально роз’яснені також у Rundskriv SRF-1/2025 Statens sivilrettsforvaltning. З 15 жовтня 2025 року система зазнала суттєвих змін, зокрема щодо оцінки фінансового становища заявника та розміру власної частки витрат.
Що таке fri rettshjelp?
Fri rettshjelp — це державна система фінансування необхідної юридичної допомоги особам, які відповідають установленим законом умовам.
Її метою, відповідно до § 1 rettshjelpsloven, є забезпечення юридичної допомоги особам, які не мають достатніх економічних можливостей самостійно оплатити її, у справах, що мають істотне особисте та соціальне значення.
Важливо розуміти, що fri rettshjelp не означає загального права на безкоштовного адвоката з будь-якого юридичного питання.
Держава покриває лише необхідну юридичну допомогу, і, як правило, повинна існувати конкретна та актуальна юридична проблема або спір. Загальні консультації щодо можливих проблем у майбутньому системою не охоплюються.
Fritt rettsråd і fri sakførsel — у чому різниця?
Система фактично передбачає два основні рівні правової допомоги.
Fritt rettsråd — це юридична допомога поза судом. Вона може охоплювати юридичну консультацію, аналіз документів, підготовку заяв, скарг та іншу необхідну роботу адвоката.
Fri sakførsel стосується юридичної допомоги у справі, яка розглядається судом або певними іншими органами. Вона може охоплювати оплату процесуального представника, а у передбачених законом випадках — також судовий збір та окремі інші витрати, пов’язані з розглядом справи.
Таким чином, право на державну правову допомогу необхідно оцінювати не лише залежно від предмета спору, але й від того, на якій стадії перебуває справа.
У яких справах можна отримати державну правову допомогу?
Rettshjelpsloven розрізняє декілька категорій справ.
У частині справ допомога надається без перевірки фінансового становища. Це насамперед категорії, у яких законодавець виходить з особливої важливості прав, що перебувають під загрозою.
До них, за встановлених законом умов, належать, зокрема, певні справи:
— щодо примусових заходів у сфері захисту дітей (barnevern);
— щодо примусового психіатричного лікування;
— щодо окремих інших форм державного примусу;
— окремі справи, пов’язані з насильством та захистом потерпілих;
— інші спеціально визначені законом категорії.
Наприклад, у справах, які розглядаються Barneverns- og helsenemnda відповідно до глави 14 barnevernsloven, закон передбачає fri sakførsel без перевірки фінансового становища. Аналогічний принцип діє щодо визначених законом справ перед контрольними комісіями у сфері примусового психіатричного лікування.
Інша група — пріоритетні справи з перевіркою фінансового становища.
До них можуть належати, серед іншого:
— певні спори щодо батьківської відповідальності, місця проживання дитини та права на спілкування;
— окремі справи відповідно до законодавства про шлюб;
— певні трудові спори, зокрема пов’язані з припиненням трудових відносин;
— окремі справи щодо соціального забезпечення;
— інші категорії, прямо передбачені rettshjelpsloven.
Наприклад, при судовому розгляді справ щодо батьківської відповідальності, постійного місця проживання дитини та права на спілкування суд може надати fri sakførsel, якщо виконані економічні та інші встановлені законом умови.
Тому питання про право на fri rettshjelp завжди потребує оцінки конкретної категорії справи.
Чи існують обмеження щодо доходу?
Так, але після реформи правила суттєво змінилися.
Для адвокатських доручень, розпочатих 15 жовтня 2025 року або пізніше, застосовується нова модель економічної оцінки.
Замість колишніх фіксованих меж доходу та майна використовується показник betalingsevne — розрахункова платоспроможність заявника.
При цьому враховується не лише дохід, але й майнове становище, а також передбачені правилами коригування, зокрема пов’язані з утриманням дітей.
Тому поширене запитання «Я заробляю X крон — чи маю я право на безкоштовного адвоката?» більше не завжди дозволяє дати правильну відповідь лише на підставі однієї цифри доходу.
Необхідно провести розрахунок відповідно до правил rettshjelpsforskriften.
Чи означає fri rettshjelp, що адвокат повністю безкоштовний?
Не обов’язково.
У справах, де право на допомогу залежить від фінансового становища, може встановлюватися egenandel — власна частка витрат клієнта.
Отже, fri rettshjelp правильніше розуміти як систему державного фінансування юридичної допомоги, а не як безумовне право на повністю безкоштовні послуги адвоката.
Водночас у певних категоріях справ допомога надається без економічної перевірки, і правила щодо власної частки відрізняються.
Чи можна самостійно обрати адвоката?
Так. Це один із важливих принципів системи.
Особа, яка має право на fri rettshjelp, може самостійно обрати адвоката. Отримання державної допомоги саме по собі не означає, що держава призначає конкретного адвоката, якого клієнт зобов’язаний прийняти.
Водночас існують певні обмеження щодо додаткових витрат.
Якщо обраний адвокат знаходиться далеко від місця проживання клієнта або місця розгляду справи, держава за загальним правилом не покриває додаткові витрати, пов’язані з таким вибором. Це так зване bostedsforbehold. У спеціальних випадках від цього обмеження може бути зроблено виняток.
Клієнт також має право змінити адвоката. Проте це не означає, що держава автоматично оплатить повторне виконання новим адвокатом роботи, яку вже виконав попередній. За загальним правилом додаткові витрати при зміні адвоката не покриваються, хоча з цього правила існують винятки.
Fri rettshjelp — не завжди перше джерело оплати
Ще одна важлива особливість норвезької системи — її субсидіарний характер.
Це означає, що перед наданням державної правової допомоги необхідно перевірити, чи можуть витрати бути покриті іншим способом.
Таке покриття може випливати, наприклад, зі страхування, членства в організації або профспілці, правил про відшкодування витрат у адміністративному провадженні чи інших доступних механізмів.
Саме тому наявність права на fri rettshjelp не завжди означає, що юридичні витрати повинні оплачуватися саме за цією системою.
Чи можуть іноземці отримати fri rettshjelp?
Так.
Rundskriv SRF-1/2025 прямо зазначає, що система не обмежена громадянами Норвегії. Іноземці, які звертаються за правовою допомогою в Норвегії, за загальним правилом розглядаються за тими самими правилами.
Для fritt rettsråd проблема повинна мати необхідний зв’язок із Норвегією та має існувати потреба у залученні адвоката в Норвегії.
Для fri sakførsel допомога, як правило, стосується справ, які розглядаються норвезьким судом або відповідним адміністративним органом.
Для громадян України це означає, що саме українське громадянство або статус іноземця не виключають можливості отримання fri rettshjelp у Норвегії.
Адвокат повинен повідомити про можливість отримання допомоги
Це особливо важливе правило.
Відповідно до § 2 другого абзацу rettshjelpsloven, адвокати та інші особи, які мають право надавати fri rettshjelp, зобов’язані за власною ініціативою повідомити клієнта про можливість звернення за такою допомогою, якщо є підстави вважати, що клієнт може мати на неї право.
При цьому клієнт не зобов’язаний користуватися системою. Якщо він відповідає умовам, але бажає оплачувати юридичну допомогу іншим способом, він може відмовитися від подання заяви.
Чи може адвокат вимагати доплату?
Якщо конкретна робота адвоката вже оплачується державою в рамках fri rettshjelp, діє важливе обмеження.
Відповідно до § 3 другого абзацу rettshjelpsloven, адвокат не може вимагати від клієнта додаткової оплати за ту саму роботу, яка оплачується державою.
Зокрема, адвокат не може вимагати від клієнта доплатити різницю між державною ставкою та своєю звичайною погодинною ставкою.
Водночас це не забороняє укласти окрему угоду щодо іншої юридичної роботи, яка не охоплюється fri rettshjelp. У такій ситуації клієнту має бути чітко пояснено, яка саме робота не фінансується державою.
Практичне значення
Право на fri rettshjelp не слід оцінювати лише за рівнем доходу.
Для правильної оцінки необхідно послідовно визначити:
— до якої категорії належить справа;
— чи передбачає закон допомогу без фінансової перевірки або з такою перевіркою;
— чи відповідає особа економічним умовам;
— чи існує інше джерело покриття юридичних витрат;
— чи йдеться про позасудову допомогу (fritt rettsråd) або судове представництво (fri sakførsel);
— чи виникає обов’язок сплатити egenandel.
Саме тому відповідь на запитання «Чи маю я право на безкоштовного адвоката?» залежить не від одного критерію, а від сукупності юридичних та економічних обставин конкретної справи.
Своєчасна перевірка права на fri rettshjelp може мати істотне практичне значення, оскільки дозволяє людині отримати професійну юридичну допомогу навіть тоді, коли вона не має можливості самостійно нести повну вартість послуг адвоката.
